Статті >> Особистості >> Матвій Саула
  
 

Матвій Саула

 

полковник, наказний кошовий отаман
Якщо про Матвія Саулу (в деяких джерелах - Шаулу) й згадують, то лише побіжно і лише у зв'язку з повстанням Наливайка. Звичайно, злет і занепад гетьмана пов'язані саме з цим повстанням, однак варто б сказати про нього й окреме слово.

Як і про багатьох інших козацьких ватажків, відомостей про Саулу маємо обмаль. Вважають, що родом він з Київщини. Судячи з усього, із козаків. Рік народження не з'ясовано. Коли сформувалося військо Григорія Лободи для походу проти турків і татар, що діяли в Молдові (восени 1594 р.), Матвій Саула командував одним з козацьких полків. З цим полком він і воював під Цецорою, Сучавою, брав штурмом столицю Молдови Ясси.

Восени 1596 року, гетьман спорядив окремий посилений полк до сусідньої Білорусії. Його завданням було: пройти по польських гарнізонах міст Білої Русі, винищити в боях окремі польські загони і повернутися до Овруча з обозом продовольства. Очолив цей бойовий та інтендантський похід Матвій Саула, що став на той час наказним кошовим отаманом.

Відомо, що діяв Саула в подніпровських районах Білорусії. Здобув там кілька визначних перемог над поляками. Штурмом узяв Мотилів. «Інтендантський» наказ гетьмана Саула тож успішно виконав. У Бихові він завантажив основну частину здобутого провіанту на човни і, прикриваючи флотилію береговими загонами кінноти, попрямував до Києва.

Там він і зустрівся з військом Григорія Лободи. Досі гетьманом вважали Г. Лободу. Він виводив козаків із Січі, він виряджав Саулу в білоруський похід. Та після об'єднання двох військ постало питання про нового гетьмана. і козаки віддали перевагу Матвієві Саулі.

Ще перебуваючи в Києві, новий гетьман почав бойові дії проти поляків. Зокрема, він дав завдання полковникові Саську рухатись у напрямку Фастів - Біла Церква, винищуючи загони поляків, що діяли там під командуванням Кирика Ружинського, рідного брата колишнього гетьмана запорізького козацтва Михайла Ружинського. За гетьманування брата, князь Кирик теж був на Січі і водив у бій козацькі загони. Але тепер, під час повстання Наливайка, він був одним із командирів польського війська.

Щоб якось виграти час і дістати змогу сформувати нові загони повстанців та зайняти вигідні позиції, Саула звернувся з листом до коронного гетьмана Станіслава Жолкевського, в якому пропонував примирення.

Жолкевський, і Ружинський розуміли, що ці пропозиції - лише тактичний хід. І переговори не відбулися. Перша по-справжньому велика й запекла битва між військами Ружинського й Саули сталася під Білою Церквою.

Замок, що стояв на високій горі, взагалі мав славу неприступного. Проте козаки й не поспішали штурмувати його. Вони створили поблизу міста власний укріплений табір, і почалася боротьба нервів та дрібних загонів, що не давали спокою обом військам.

Хтозна, як довго це тривало б, якби Ружинський, нарешті, не зважився. Вночі він вивів із замка маже весь гарнізон і кинув його на штурм козацького табору. Проте через своїх розвідників козаки вже знали про наміри поляків. І в той час, коли Ружинський підкрадався до козацької «фортеці на колесах», Наливайко зі своїм загоном уже входив через задні ворота в місто.

Залогою козацького табору командував сам гетьман Саула. Людей у нього було обмаль. Та гетьман зумів так організувати оборону, що козаки не тільки вистояли, а навіть спромоглися відтіснити поляків. Скориставшись із цього, Наливайко зайшов полякам у тил, і вони опинились в оточенні.

Перемога козаків була б цілковитою, якби в цей час не підійшов з великим загоном гетьман Жолкевський. Сили були надто нерівними, тож козакам довелося без бою відходити в бік Трипілля. Але відступ тривав недовго. Нагледівши придатну місцину - в урочищі поблизу села Чорний Камінь - козаки знову отаборилися.

В оцінці битви, що невдовзі розпалилася там, джерела різко розходяться. Польські дослідники вважають, що перемога була за поляками. Українські - за козаками.

Після навального штурму поляків козаки все ж відтіснили їх, і ті так і не змогли вдертися до табору. Штурмові передував сильний гарматний обстріл. І сталося так, що гетьманові Матвію Саулі одірвало руку.

Тримався він при цьому мужньо, проте командувати, уже не міг. Обставини склалися так, що гетьманську булаву знову мусив прийняти Г. Лобода.

Під час оборони в Солоницькому таборі поблизу Лубен, полковник Саула теж перебував серед повстанців. Але стан здоров'я його був таким, що після вбивства гетьмана Лободи прийняти булаву він уже не міг. Гетьманом став інший полковник - Стефан Кремпський.

Що ж до Матвія Саули, то повстанці (угодовська частина їх, як заведено уточнювати, витлумачуючи цей ганебний вчинок), видала його, тяжкопораненого, полякам, сподіваючись за таку ціну здобути собі порятунок. Видали і Наливайка. Страчено Саулу у Варшаві, але раніше за Наливайка. Кат спочатку відрубав йому вцілілу руку, потім ноги, і аж тоді - голову.

Така люта кара мала залякати козаків. Але викликала протилежну реакцію, збудила ще більший гнів на поляків.
Так загинув один із славних козацьких лицарів, ім'я якого має право на окремий рядок у нашій вітчизняній історії.

 
12.06.09 12:31 by admin





Лише зареєстровані користувачі можуть залишити коментар!


Всі категорії :: Останні опубліковані статті

Остання новина:

Всеукраїнський історико-культурний фестиваль "З ВАРЯГ - У ГРЕКИ" пройде на острові Хортиця в Запоріжжі 15-16 жовтня 2011 З 15 по 16 жовтня в Кінному
Читати далі >>>


Галерея:



Остання стаття:

Конотопська битва, 350-річчя якої помпезно відзначали на Сумщині, залишила в мене кілька думок. З одного боку всім відомо, що козаки розгромили Російс
Читати далі >>>

Зараз на форумі:

<Моніторинг тем>


- Тестовий режим завершено
- Козацтво це стан душі.
- Як ви важаєте, чи необхідна россійська версія сайту?
- Помилки та некоректні факти
- Робота форума у тестовому режимі



Рекламні матеріали:



Повне або часткове використання матеріалів проекту дозволяється за умов прямого та відкритого посилання.
Редактор проекту: Котик Олександр
Дизайн та розробка: Шелест Ярослав
CMS: Б. Олександр

Sich.in.ua © 2009

Душу - Богу  
 Тіло - Україні 
  А честь - нікому